Життя буремне

Ох, і закрутило-завертіло життя! Схоже, вести регулярно блог у мене не виходить. Хотілось же живий, а не штучний. Стільки поточних питань виникає щодня, подій, думок, емоцій, що як тільки-но випадає хвилька спокою, хочеться просто ні про що не думати... І саме цей момент діти автоматично сприймають так, ніби це їхня хвилинка, а не моя.

Щовечора з моменту, коли діти вдома, починається паломництво дітей до мами. Двері кімнати відчиняються і зачиняються безперестанку. Запитати про щось, похвалитися, поскиглити, попросити їсти-пити після того, як вже всі поїли-попили, обійнятися, вдати невидимку і пробратись в кімнату непоміченим, поговорити "не знаю про що, але поговорити". Один, другий, третя... А іноді всі разом. В лютому завершила навчання на бізнес-аналітика на Prometheus. Планувала змінити сферу діяльності. Бо тема цікава. Ще не визначилась остаточно. Пройшла 5-ти денний курс у Артема Пономаренка "Як говорити на камеру легко". Провела свій перший прямий ефір... Діти похворіли грипом, з температурою вище 39. Всі по черзі. Потім я. Одужали. Трамп "жгЁт"... Рівень абсурду перевершив всі можливі показники. Психіка вибухнула і взяла паузу.

Канікули. Отже, екскурсії, щоб вдома не дуркували. Музеї КПІ, НАУ.

Почалася школа. І одразу безсонна ніч - симптоми отруєння чи кишкової інфекції. Двоє по черзі. Вже на відновленні. Третій поки тримається.

Вчителька з англійської місяць тому дала посилання на сайт Кембрідж. Реєстрація підвисла. Я перемкнулась на інші задачі і забула. Вчора, нарешті, вийшло. Син годину надолужував пропущені завдання. Добре, що цікаво і є знання. Намагався вгадувати відповіді там, де треба було для початку переглянути відео. Після кількох неправильних вгадувань таки почав їх переглядати - любить мати вищі бали. Зимовий одяг, взуття - прибрала. Щоправда, хлопці ще одягають зимові куртки, бо дощі і холодно. Знизу легкі кросівки, зверху зимове. Прання щодня в кілька заходів. Спортивні штани - оптом в ремонт. Дірки на колінах з перших днів носіння, бо ж так круто розганятись і потім в польоті, згинаючи коліна, приземлятись і ковзати по гладенькій підлозі. Чоловік проти. Хлопці з ним не згодні. Розумію всіх. Діряві штани у великій кількості мене теж напружують. особливо зранку, коли звечора не підготувала одяг на завтра. Вчора ж були цілі! Сьогодні діряві. Донька сама перебрала свій гардероб! Яке щастя! Принесла торбу зайвого: мале, набридло, не подобається. Треба нове! Склала сама детальний список і проранжувала маркерами за черговістю потреби. Сортую: віддати, залишити на потім - може передумає, викинути (в плямах, зношене).

Призупинила купу передплат на програми - не встигаю ними користуватись (хоч плани були ого-го), а коштують недешево. Відновлюю відвідування басейну. Бо спина вже натякає. Зустрічі рідко. Дзвінки теж. Думка залетіла, згадала когось "треба зателефонувати - давно не бачились", поточні задачі виштовхали ту думку... З кимось встигла зконтактувати. "Приїду!", "якось треба зустрітися", "зідзвонимось"... Місяць пролетів. У мене висить в голові "ось-ось", "треба ж...". На могилку до батьків. Треба квіти висадити. Вже починає теплішати. Скоро Великдень. Які квіти краще? Хочу півонії рожеві, як біля хати мама саджала. На вихідних, як всі будуть здорові, в музей науки. Діти вже всі вуха продзижчали. Хоч і були там вже тричі. Раз на рік. В школі за тиждень благодійний ярмарок. Діти мають самі щось виготовити. Але ж організувати треба це "самі".

Бізнес-аналіз. Ну, так. Ще подивимось. Книга на Амазон? На стопі. Цілительство? Є питання. Тому теж на стопі. І скоріш за все ,вже протерміноване навчання. Але поки я там собі думаю, події формуються, "руки роблять". "Не знаєш що робити, подивись що ти вже робиш" (професор П.В.Лушин) Консультую. Роблю сторінку в Інстаграм про підлітковий вік. В фоновому режимі досліджую тему проблематики сучасних підлітків та їх батьків. Пробую зі своїми дітьми спільний проект зі створення "Життя майбутнього". Через хвороби зупинили. Але дошка канбан все ще стоїть. Творимо життя майбутнього в спонтанному форматі. Обговорюю з чоловіком тему суспільного договору. Підтримую зв'язок з тими, з ким це стає нестерпно актуально - відчуваю, що треба зателефонувати чи написати. Ось такий вийшов черговий допис. Оптовий. Про все одразу. Потім підкоригую і вставлю посилання на деякі ресурси. А зараз треба встигнути ще кілька важливих справ. Всіх обійняла.